Висновки 4 Дисертації «Міфологеми як чинник формування традиційної картини світу». Скуловатова О.В.

Головна → Дисертація → Висновки до розділу 4

ВИСНОВКИ до розділу 4

Емпіричне дослідження виявило - міфологема «доля» має складну латентну природу, що вимагає детального якісного аналізу та вивчення. Застосований у дослідженні метод асоціативного експерименту продемонстрував, що міфологема «доля» існує як життєтворчий компонент традиційної картини світу людини.

Досліджено, що уявлення людини про вплив долі на події її життя безпосередньо не пов’язані з індивідуальними особистісними утвореннями: емоційною чутливістю, стилем виховання в родині, її основними життєвими цінностями і настановами, рівнем традиційності середовища, в якому вона проживає та рівнем суб’єктивного контролю, що пояснюється доведеним фактом - міфологеми є несвідомими явищами суспільного ладу. Представники сучасного суспільства не вважають долю визначальним чинником свого життя, що не применшує ролі цієї міфологеми як глибинного архаїчного утворення, на існування якого не впливають суспільні тенденції у питаннях ставлення до традицій.

Проведене анкетне опитування показало, що досліджувані надають перевагу фаталістичній інтерпретації долі як невідворотного майбутнього (48 осіб, або 23%), що успадковується від батьків. Також її визначають як синонім поняття «життєвий шлях» (40 осіб, 19%). Досить часто (33 особи, 16%) долю визначали як загальну закономірність життя, певну його тенденцію - талан, щастя, везіння, плин подій. Мінімальну кількість балів отримало означення долі як міфологічного елементу (2 особи, 1%). Це підтвердило припущення, що уявлення про долю ґрунтується на глибинній традиційній вірі в закономірності перебігу життя і в історичному плині розвитку культури, набувши інших сенсоформ, воно не втратило свого екзистенційного значення для сучасної людини.

Поміж інших, анкета містила питання, спрямовані на вивчення свідомої позиції досліджуваних стосовно чинників, що визначають їхнє життя. У процесі аналізу було виділено шість чинників. Провідним виявився чинник - «Власне рішення» (його визначають 153 особи, 73%), інші чинники - «Випадок» (3 особи, 6%), «Рішення інших людей» (2 особи, 1%), «Доля» (14 осіб, 7%), «Фатум» (2 особи, 1%), «Релігійні переконання» (14 осіб, 7%).

Здійснений кореляційний аналіз результатів опитування та вказаних вище засобів діагностики продемонстрував кореляційний зв’язок (0,25) між показниками за шкалою «Інтернальності в сфері досягнень» та показниками свідомої позиції досліджуваного за шкалою «Випадок вирішує». Це означає, що досліджувані, які мають зовнішній локус контролю, ключовим чинником життя вважають випадок, а не долю. Тому можна зробити висновок про глибинність міфологеми «долі» та незалежність від сформованого в людини суб’єктивного контролю. Кількісні показники за чинником «Власне рішення» корелюють (0,2) з показниками «Соціально-бажаної поведінки». Такі результати пояснюються тим, що люди, з потребою соціального визнання, будують стратегію своєї поведінки відповідно до соціальних очікувань, намагаючись дотримуватись позиції відповідальності.

Аналіз результатів асоціативного експерименту здійснювався шляхом групування і виявив наступні сукупності асоціацій: напрям руху (24% від загальної кількості асоціацій), фаталістичні поняття (17%), часові характеристики (16%), загальнолюдські цінності (16%), родинні цінності (10%), почуття (10%), одиничні поняття (8%), релігійні цінності (3%), діяльність (3%), означення (3%), ситуативний прояв (3%), метафізичні поняття (2%), присвійні поняття (2%). Це демонструє, що в картині світу досліджуваних міфологема «доля» найчастіше позиціонується як «рух вперед» в контексті понять: «життя», «життєвий шлях» та часових характеристик - «час», «майбутнє». Показовим є факт, що в жодній з відповідей поняття «доля» не визначалося як нещастя або безталання. Психосемантичний метод не виявив асоціацій відкрито негативного змісту, на зразок: лихо, біда, горе та інші. Зустрічається асоціація «смерть», що ґрунтується на негативних емоціях та тривожних переживаннях. Але вона втрачає суто негативне забарвлення в контексті розуміння долі як послідовного й закономірного перебігу подій замкненого циклу «народження – розквітання – старіння – смерть», що відповідає розглянутим у попередньому розділі складним міфологемним структурам. Виявлено асоціації, що носять характер тривоги (приреченість, неминучість, невпевненість, страждання). Їхня поява пояснюється в рамках здійсненої історико-психологічної реконструкції ґенези міфологеми «доля». Отримані результати доводять, що доля часто визначається досліджуваними як майбутнє. Уявлення про нього вміщує кілька сенсових шарів - очікування щастя, нових вражень, цікавість, радість та відчуття тривоги, невпевненості пов’язане з невідомістю і невизначеністю прийдешнього.

Кількісне опрацювання даних асоціативного експеременту дозволяє стверджувати екзистенційне значення міфологеми «доля» (у 144 (69%) досліджуваних хоча б один раз виникає реакція «доля» на запропоновані слова–стимули). Найчастіше асоціація «доля» викликається словом–стимулом «лінії на долоні» (115 осіб, 55%). На другому місці слова-стимули «ворожка» й «долоня» (29 осіб, 14%), які, як і асоціація «лінії на долоні», мають сенсовий зв’язок з передбаченням, приреченням майбутнього.

Отримані результати підтвердились контент-аналізом графічної частини асоціативного експерименту. Всі отримані малюнки умовно розподілились на дві групи: основним елементом першої була лінія, а другої – коло. Логіка аналізу опредметненого вираження міфологеми «доля» базувалась на принципі поетапного розгляду урізноманітнення та деталізації зображень. Було простежено ускладнення елементів, що виявлялось в кількісному збільшенні деталей, їхньому синтезі та вичлененні в самостійні метасимволи, що хоча і набували індивідуальних самобутніх рис, все ж при комплексному розгляді, зберігали свою причинність та зв’язок з похідними елементами. Проведений контент-аналіз продемонстрував, що міфологема «доля» традиційної картини світу сучасної людини перебуває в одному психосемантичному полі з архаїчними уявленнями людства про першопричину Всесвіту.

Результати психосемантичного методу узгоджуються з даними анкетного опитування і виявляють, що в свідомості сучасної людини міфологема «доля» презентується в психосемантичному полі понять: «життя», «життєвий шлях» («дорога», «стежка», «напрям»), як послідовний рух вперед зумовлений часом. Об’єктивність одержаних даних підтверджує графічна частина асоціативного експерименту, в який доля втілюється у схематичних зображеннях та малюнках дороги, шляху, лінії.

Отримані емпіричним шляхом дані окреслюють сенсовий зміст та екзистенційне значення міфологеми «доля» в структурі традиційної картини світу та доводять, що в свідомості людини вона має передусім об’єктивуюче-опредметнююче спрямування, що виражається в образах-символах успадкованих сучасником завдяки складним механізмам етнокультурних трансакцій і традиціоналізуючим впливам.