Висновки 1 Дисертації «Міфологеми як чинник формування традиційної картини світу». Скуловатова О.В.

Головна → Дисертація → Висновки до розділу 1

ВИСНОВКИ до розділу 1

Значний науковий потенціал психологічної та загальнофілософської проблематики міфу проілюстрований великою кількістю праць та розробок з цієї теми (Я. Голосовкер, В. Базильов, М. Еліаде, Е. Еріксон, Н. Каліна,
Е. Кассирер, Л. Леві-Брюль, К. Леві-Строс, О. Лосєв, М. Мамардашвілі,
С. Москвичі, О. Ранк, В. Топоров, З. Фройд, Дж. Фрезер, К. Хюбнер, К. Юнг та інші). Опрацьований науковий матеріал переконує, що проблема міфу має широкий спектр уявлень і трактувань, але їх можливо умовно розподілити за двома визначальними підходами – перший розглядає міф як архаїчне явище, а в другому - об`єктивуються його суб`єктно-об`єктні характеристики в структурі психічної діяльності людини.

Встановлено, що проблема існування міфологем, у контексті другого підходу є актуальною та маловивченою. Бракує ґрунтовних наукових праць з психології присвячених саме цій проблематиці, але є ряд робіт суміжних за тематикою. Міфологеми можливо співвіднести з категорією «соціальні уявлення» (С. Московичі). Визначені К. Абульхановою функції соціальних уявлень наближують їх до міфологем, так як вони зберігають стабільність індивідуальної та групової структури свідомості, здійснюють інтерпретацію реальності, адаптують нову інформацію до системи соціальних уявлень яка вже існує, опосередковують та регулюють поведінку і стосунки особистості, здійснюють сенсовий синтез. Міфологеми можна визначати як соціальні уявлення, що виникали на певних етапах розвитку суспільства та інтеріоризувалися ним. Але не всі соціальні уявлення, як ширше за змістом поняття, що включає всю багатогранність сфери соціальних стосунків і взаємодій є міфологемами. Підґрунтя існування міфологем - міф як хронологічне явище, а соціальних уявлень – складна система суспільних відносин актуальна для певного історичного періоду. Введене
Е. Дюркгеймом поняття “колективні уявлення” також суголосне з поняттям «міфологема».

У психологічному контексті міфологеми наближуються за значенням до поняття «особистісний міф». Його трактують як самостійно створений, неусвідомлюваний сценарій, зразок поведінки сюжет якої зберігається в колективному несвідомому та який людина втілює в своєму житті (Я. Голосовкер, К. Юнг). Міфологеми також черпають свій зміст у колективному несвідомому та втілюються в житті людини в етнопедагогічних настановах та різноманітних формах поведінки, але, на відміну від особистісного міфу, вони не різновид індивідуального сценарію, а скоріше спосіб переживання та осягнення дійсності.

Проаналізовані роботи (К. Абрахама, К. Абульханової, О. Афанасьєва,
В. Базильова, Л. Бенауса, О. Лобка, Ю. Лотмана, Б. Малиновського,
Е. Мелетинського, В. Розина) дають підстави тлумачити міфологеми як сутнісну основу міфу, що має вужче, індивідуалізоване в своєму прояві сенсове навантаження, ніж абстрактна, всеохоплююча категорія «міфу». Тобто міфологеми є міфами, що виступають елементами свідомості людини (Ю. Лотман). Вони зберігаються на рівні колективного несвідомого і є продуктом дії традиціоналізуючих психологічних механізмів. Результатом їхньої актуалізації є структурування традиційної картини світу людини.

З`ясовано, що в процесі формування традиційної картини світу людини першочергового значення набуває низка чинників: соціальне середовище, професійна сфера, місце проживання, національність, хронотоп, батьківські настанови, релігійні переконання, традиційні уявлення та, зокрема, міфологеми. Це положення підтверджується теоретико-методологічним аналізом праць Ш. Альфреда, О. Білої, Ю. Білокопитова, Л. Буталова,
Ф. Василюка, Г. Гачева, Н. Гришиної, В. Жидкова, Т. Лукмана, О. Леонтьєва, С. Московичі, К. Соколова, Т. Титаренко та інших. Міфологеми, поряд з іншими чинниками формування традиційної картини світу, актуалізуючись у свідомості людини, засвоюються нею впродовж життя як духовно-інтелектуальні набутки. Це в свою чергу слугує потужним універсальним джерелом формування традиційної картини світу людини.

Встановлено, що формування традиційної картини світу відбувається в процесі етнізації людини. Діалектичність цього процесу полягає в тому, що особистість сприймає виключно ту матричну сенсоформу, що співвідноситься з вже сформованою та структурованою на момент сприйняття традиційною картиною світу.

Здійснений у першому розділі дисертаційної роботи теоретико-методологічний аналіз міфологем як чинника етнопсихічної природи людини виявив:

1. Міфологеми є індивідуалізованим проявом міфу в свідомості людини, що зберігаються на рівні колективного несвідомого і актуалізуються в процесі традиціоналізації.
2. Міфологеми подекуди наближуються за значенням до категорій «особистісний міф» та «соціальні уявлення», але не тотожні ним.
3. Міфологеми традиційної картини світу людини виявляють себе у буденному житті вербально, шляхом визначення понять переважно абстрактного змісту, у віруваннях, прикметах, етнопедагогічних настановах, художній та поетичній творчості, поведінці людини, в жестах та обрядодійності.

У процесі теоретико-методологічного аналізу наукової літератури виявлено складність і недостатню розробленість у психології проблеми міфологем як чинників традиційної картини світу людини. Це вимагає докладного психологічного аналізу, розроблення методологічних засад дослідження міфологем в структурі традиційної картини світу людини та відкриває значні науково-пошукові перспективи.