Розділ 3.2 Дисертації «Міфологеми як чинник формування традиційної картини світу». Скуловатова О.В.

Головна → Дисертація → Розділ 3.2

3.2. Психосемантичний підхід до дослідження семантико-знакового поля міфологеми «доля»

Враховуючи складну структуру та недостатнє вивчення досліджуваних питань, базову методику було обрано в рамках психосемантичного методу. Він дозволяє зафіксувати системи значень загальнокультурного ментального пpостоpу (термін В. Петренка), виявити неусвідомлені значення та сенси і певним чином зафіксувати зріз картини світу досліджуваного суб’єкта, що й стало одним з визначальних факторів вибору саме цієї парадигми. З огляду на завдання дослідження з усього спектру методів, що застосовуються в сучасних психосемантичних дослідженнях ми обрали асоціативний експеримент [124, с. 7]. Перевагою психосемантичних методів, загалом, - є обмеженість сфери впливу дослідника на інтерпретацію результатів. Теоретико-методологічні засади психосемантичної парадигми ґрунтуються на роботах Л. Виготського, О. Лурії, О. М. Леонтьєва і розвиваються
О. Артем’євою, В. Петренко, В. Сєркіним, О. Шмельовим. У Західних дослідженнях близькими до психосемантичних методів є вербальні - Тести вільних асоціацій (Ф. Гальтон, В. Вундт та Дж. Кетел), що застосовувались під час вивчення процесів мислення. З метою дослідження несвідомих змістів вербальні асоціативні методи викорстовувались З. Фрейдом,
К. Юнгом та інш. Метод семантичного диференціалу (Ч. Осгуд) базується на вивченні співвіднесення візуальних форм зі значеннями слова [124, с. 10].

В. Петренко використовував термін «психосемантика» для визначення галузі дослідження, що виникла на стику психолінгвістики, психології сприйняття та дослідження індивідуальної свідомості. Він зазначав, що “шарова організація мови дає можливість продукувати скільки завгодно структурних одиниць для вираження людської думки, дає можливість описувати в мові мовні конструкти”. Мова сама для себе є пояснювальним феноменом: “будучи засобом опису дійсності, самі значення (поняття) можуть не усвідомлюватись як такі. Для усвідомлення значення необхідно, щоб було вираження його в системі інших значень”. В. Петренко зазначає, що системність надає можливість суб’єкту відтворити образ (картину) світу: “імпліцитна картина світу суб’єкта, опосередковуючи його сприйняття та усвідомлення світу, набуває нібито самостійного онтологічного статусу, впливаючи, навіть будучи ілюзорною, на реальний життєвий вибір тих, чи інших вчинків та на всю поведінку загалом [186, с. 31 - 38]».

Зазначимо, що основний сенс експериментальної психосемантики – реконструкція суб’єктивних семантичних просторів, що дозволяє вписати структурні елементи картини світу, безпосередньо пов’язані з міфологемою «доля». Цей метод дає змогу працювати з великою кількістю досліджуваних. Недолік його полягає в чутливості до фенологічної та синтаксичної подібності, отже, більшість асоціацій зумовлена мовними кальками, кліше [186, с. 49], на нього впливають суб’єктивні фактори: рівень креативності, досвід [196, с. 455 - 456]. Загалом, характер асоціацій залежить від віку, статі, освітнього рівня, професії. Це означає, що асоціації технічно відображають як когнітивні сенси, що стоять за мовними значеннями, так і індивідуальні особливості досліджуваних, їхні особистісні сенси, а “статистичне оброблення частково нівелює цей присмак особистісного сенсу, виділяючи аспекти, інваріантні для всієї групи досліджуваних [186, с. 49]”. Семантичні простори є своєрідною моделлю категоріальних структур суспільної та індивідуальної свідомості. Їхнє відтворення відображає картину світу, притаманну як індивіду, так і суспільству, що зумовлює вибір нами цього методу з метою вивчення саме традиційної картини світу, яка є суспільним утворенням.

Доцільність використання методу психосемантики спирається на положення, висунуте В. Петренком, за яким оптимальною є така форма опису картини світу суб’єкта, що одночасно є як описом, так і способом аналізу, інтерпретації змісту [186, с. 33]. Посилаючись на  А. Рождественського, можна зазначити, що процес дослідження семантичного простору в переважній більшості має такі етапи:

1. Визначення семантичних зв’язків об’єкта, що аналізується. Найбільш поширеною технікою на цьому етапі є асоціативний експеримент (вільний і керований), техніки суб’єктивного шкалювання, семантичного диференціалу (у вербальній і невербальній (графічній) формах), особистісних конструктів (техніка репертуарні грати Дж. Келлі), методи класифікації (Q-техніка), інтерв’ю (глибинне), фокус - групи.

2. Визначення універсального фактора за допомогою статистичних процедур (факторний, кластерний аналіз).

3. Інтерпретація виявлених факторів (кластерів) і виявлення сенсових інваріантів. [206].

У здійсненому нами емпіричному досліджені було дотримано всіх вище перерахованих етапів. Поступова реалізація програми дослідження передбачала, що бланк психосемантичного етапу дослідження залучені особи отримували другим, після заповнення анкети. Досліджуваних до цього мало підготувати анкетування, до того ж, вони ще не були втомлені заповненням опитувальників. За інструкцією, їм пропонувалось заповнити таблицю (див. дод. Б. 2) з 6 стовпчиків та 19 рядків. Таблицю було розміщено на двох стандартних аркушах формату А – 4.

Традиційну схему асоціативного експерименту закладено в такому алгоритмі: досліджуваному представляють слова-стимули і пропонують записати асоціації до них. Існує два види: вільний (досліджуваного не обмежують у виборі) та спрямований (обмеження певним граматичним класом) [186, с. 47]. У даному дослідженні завдання було розширене (див. дод. Б. 2): досліджуваним пропонувалося в другому, третьому і четвертому стовпчиках написати асоціації до наведених у першому стовпчику слів, у п’ятому - визначити, символом чого є слова першого стовпчика, а в шостому - пропонувалося зобразити цей символ графічно. Класик асоціативного методу К. Юнг зауважував, що символом називають термін, назву або навіть образ, що має, крім свого загальновживаного, ще й особливе, додаткове значення, невизначене, невідоме. Люди постійно використовують термінологію символів для означення понять, зрозуміти які їм складно [280], тому завдання визначити, символ до слова-стимулу, на наш погляд, дозволило досліджуваним повніше виразити своє відношення та переживання слів–стимулів, означити особистісні сенси, які вони в них вкладають.

Перераховані слова–стимули є послідовним переліком міфологем, що мають змістовний зв'язок з міфологемою “доля”. У бланку методики функціонально близькі поняття розташовані поряд, наприклад: коровай – хліб, шлях – стежка, долоня – лінії на долоні; нитка – прядка – рушник; мати – Богиня–Мати, ворожка – відьма. Подані довільно, вони стоять поряд з поняттями, що не мають пари: частка, зірка, доля. У першому варіанті методики ці поняття були парними, але пілотажне дослідження виявило, що доцільно скоротити методику, щоб не перевтомлювати досліджуваних і не викликати негативних емоцій, через втрату часу та монотонність завдань. Тому поняття, менш ефективні для досягнення мети дослідження, були вилучені з таблиці, внаслідок завдання стали стислішими і більш прийнятними для залучених до дослідження осіб.

Плануючи емпіричне дослідження, гіпотетично було визначено, що міфологема “доля”, якщо вона наявна в картині світу досліджуваних, має виявитись серед асоціацій на запропоновані поняття. Для дотримання чистоти експерименту, до списку слів-стимулів поняття “доля” було внесене останнім, щоб не навіювати його опитуваним як відповідь під час виконання завдання.

Додатковим моментом дослідження було графічне зображення символу. Перспективність методу полягає в тому, що малюнок знімає обмеження, які накладає письмова мова. Ці обмеження формувались тривалий час і відокремились як норми написання літер-символів, а малюнок містить інформацію, що безпосередньо стосується індивідуальних і психологічних особливостей людини [208, с. 25]. Як проективна методика, він знімає «цензуру свідомості», висвітлюючи несвідомі пласти психіки та приховані сенсообрази.

Інтерпретація графічної частини дослідження здійснювалась методом контент-аналізу, що в сучасній експериментальній психології використовується як інструмент стандартизації проективних методик. Його основа – виявлення закономірних повторень певних значень. У нашому дослідженні такими значеннями були графічні складові малюнків та повторювання реакцій у семантичній частині. В інтерпретаційній частині емпіричного дослідження висновки ґрунтувалися на положенні, що символ є посередником між пам’яттю культури і текстом [29, с. 160]. Це своєрідний спосіб кодування, шифрування інформації в пам’яті, тому він зберігається в самобутньому вигляді досить довго і може бути актуалізованим, проінтерпретованим та проаналізованим.

Обробка та систематизація семантичної частини дослідження здійснювалась методом групування даних. Матеріалом для нього стали парні показники схожості класифікованих об’єктів. У результаті отримані відповіді досліджуваних було розподілено на класи, що демонструє загальні тенденції у відповідях та дозволяє порівнювати їх з результатами інших методик та на основі цього порівняння робити висновки.

Під час планування дослідження було припущено, що метод психосемантики має дати уявлення про структуру як основу свідомості певної людини, адже однією з цілей дослідження було довести, що картина світу сучасної людини складається з міфологем, які сформувалися у процесі її філогенетичного розвитку.