Розділ4.1.3 Дисертації «Міфологеми як чинник формування традиційної картини світу». Скуловатова О.В.

Головна → Дисертація → Розділ 4.1.3

4.1.3. Процедура обрахунку результатів: Опитувальника рівня суб’єктивного контролю, Опитувальника виявлення здатності до співпереживання і Тесту – опитувальника батьківського ставлення.

За логікою дослідження, третьою методикою, що заповнювалась досліджуваними, була методика «Опитувальник рівня суб’єктивного контролю» (Е. Бажанін, Е. Голинкіна, А. Еткінд). У сучасному вигляді методика складається із сорока чотирьох запитань. Відповіді на запитання градуюються від «+3» (цілком згоден), до «–3» (не погоджуюсь). «Сирі» бали, отримані за відповіді на запитання методики, переводяться в стени. Інтерпретація результатів опитувальника здійснюється за сімома шкалами: «Загальною шкалою інтернальності – екстернальності» та спеціальними («Шкали інтернальності у сфері досягнень», «Шкали інтернальності у сфері невдач», «Шкали інтернальності в сімейних стосунках», «У сфері виробничих стосунків», «У сфері міжособистісних стосунків», «У сфері здоров’я та хвороб»). Враховуючи те, що методика містить значну кількість запитань, що вимагають додаткового часу і втомлюють досліджуваних, до того ж в контексті обраної проблеми нас цікавили лише шкали «Інтернальності в сфері досягнень» та «Інтернальності в сфері невдач», методику було скорочено до запитань, що відповідають поставленим завданням дослідження.

Високі показники за «Шкалою інтернальності у сфері досягнень» відповідають високому рівню суб’єктивного контролю над позитивно емоційно забарвленими подіями та ситуаціями. Люди з високими показниками за цією шкалою вважають, що вони досягли всього найкращого в житті своїми силами, що вони успішні і можуть досягти в майбутньому всього, чого захочуть. Ряд показників за цією шкалою виявляють тенденцію пов'язувати успіхи та невдачі із зовнішніми чинниками – удача, доля, інші люди.

Високі показники за «Шкалою інтернальності у сфері невдач» демонструють розвинене відчуття суб’єктивного контролю над негативними подіями та ситуаціями, що виявляється у схильності звинувачувати себе в різних невдачах та негараздах. Низькі показники за цією шкалою відображають тенденцію приписувати відповідальність за негативні події іншим людям чи вважати їх результатом невезіння.

Четвертою методикою дослідження був „Опитувальник виявлення здатності до співпереживання». Стимульний матеріал методики включає 83 питання, і на кожне твердження пропонується обрати одне з дев’яти положень в межах від "цілком згоден" до "повністю не погоджуюсь". Оброблення здійснювалось шляхом переведення «сирих» балів у стени і оцінювання їх за нормами, наведеними в тексті методики. Вони мають відмінності для чоловіків та жінок. Один бал відповідає показнику - нижче норми, два - нормі, а три - вище норми. Зважаючи, що стосунки в родині, визначають основні тенденції поведінки людини, її вибір, настанови, що спрямовують її життя, для детального аналізу міфологеми «доля», в контексті родинного середовища, п’ятою методикою було обрано «Тест–опитувальник батьківського ставлення» (А. Варга, В. Столін). Ця методика орієнтована на виявлення батьківського ставлення осіб, які звертаються за психологічною допомогою з питань виховання дітей та поводження з ними. Тест опитувальника включає 51 запитання. Відповідно до мети дослідження завдання тесту-опитувальника було змінено: досліджуваним пропонувалося відповісти на запитання, намагаючись виразити точку зору їхніх батьків. Інтерпретація методики включає п’ять шкал: «Прийняття – відкидання», «Образ соціально бажаної поведінки», «Симбіоз», «Авторитарна гіперсоціалізація» та «Маленький невдаха».

Показники за шкалою «Прийняття – відкидання» відображають інтегральне емоційне ставлення до досліджуваного в родині. Високі показник свідчить, що батьки сприймають його як неуспішного, непристосованого до життя. Їм здається, що він не досягне успіху через відсутність здібностей, розуму та погані нахили. Здебільшого такі батьки відчувають роздратування й образу, не довіряють своїй дитині і не поважають її.

Шкала «Образ соціальної бажаності поведінки» відображає взаємодію між досліджуваним та його батьками. Відсутність взаємодії свідчить, що батьки не цікавляться справами та планами дітей, не прагнуть їм допомогти. Вони низько оцінюють інтелектуальні й творчі здібності дитини, відчувають відчуженість від неї. Досліджуваний може відчувати, що його ініціатива не підтримується, йому не довіряють. Наявність взаємодії є показником того, що батьки зацікавлені в справах та планах дитини, намагаються у всьому їй допомагати, співчувають. Досліджуваний відчуває, що батьки оцінюють його інтелектуальні й творчі здібності високо. Його ініціативу заохочують.

Низькі показники за шкалою «Симбіоз» свідчать про відсутність бажання батьків мати близькі стосунки з дитиною. Змістовно цю тенденцію можна визначити так: батьки не відчувають зв’язку з дитиною, не прагнуть задовольнити її потреб, захистити від життєвих труднощів, вони не переживають через її майбутнє. Показники за шкалою «Симбіоз» відображають відчуття досліджуваного, викликані міжособистісною дистанцією в стосунках з батьками. Високі показники за цією шкалою свідчать, що батьки прагнуть бути спільниками дитини, задовольняти всі її потреби, захищати від життєвих труднощів. Вони постійно дбають про неї, вже й дорослі діти видаються їм беззахисними. Тривога батьків зростає прямо пропорційно прагненню дитини відокремитись.

Відсутність показників гіперсоціалізації за відсутності авторитаризму свідчить, що батьки досліджуваного не вимагали жорсткої дисципліни, не нав’язували йому своєї волі. Низькі показники свідчать про безкарність. Такі батьки не цікавляться соціальними досягненнями та здобутками дитини, її індивідуальністю, звичками, думками, почуттями.

Високі показники за шкалою «Авторитарна гіперсоціалізація» відображають форму та напрям контролю батьків за поведінкою досліджуваного. Поведінка батьків є авторитарною, вони вимагають від досліджуваного дисципліни, у всьому нав’язують свою волю, не прагнуть зрозуміти його. У дитинстві такі батьки карають своїх дітей, пильно стежать за всіма досягненнями та здобутками дитини, її індивідуальними особливостями, звичками, думками, почуттями.

Низькі показники за шкалою «Маленький невдаха» демонструють, що батьки досліджуваного схильні приписувати йому особистісні та соціальні успіхи. Він видається їм старшим за свій вік. Високі показники за цією шкалою ілюструють, що батьки досліджуваного бачать його маленьким, нездатним до відповідальних вчинків. Всі його бажання та інтереси видаються їм дитячими, не вартими уваги. Досліджуваний відчуває, що батьки вважають його невдахою, йому не довіряють, тому намагаються оберігати від життєвих труднощів і всіляко контролюють його дії.